Дністровський каньйон - перлина Тернопілля

Справжнє диво Тернопільщини, її неоціненне багатство – Дністровський каньйон. Його унікальні природні умови, а також неймовірна краса Дністровських скель, що височіють понад самими хвилями – величезна цінність для геологів і ботаніків, та й для усіх, хто тільки захоче помилуватись цією казковою місциною.

Дністровський каньйон простягнувся по території чотирьох областей – Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської та Чернівецької. Довжина його – близько 250 км, тому він – один з найбільших не лише в Україні, а й у всій Європі.
Унікальність Дністровського каньйону перш за все в тому, що він немов посібник із геології та історії створення нашої землі. На стінах каньйону як у розрізі видно усі осадові нашарування, що накопичувались в ті давні часи, коли тут хвилювалось море, а найцікавіше, що усі пласти залягають майже рівними шарами, з невеличким нахилом в бік південного сходу.

Історію виникнення каньйону слід почати відраховувати ще 2,5 млрд років назад, відколи на поверхні почали нагромаджуватись товщі осадових відкладів. Найдревніші скелі, що здіймаються над Дністром, належать до кінця протерозойської ери – 680-570 мільйонів років тому. У морських глибинах вирувало, змінювалось, розвивалось життя. В той час відкладались  зелені пісковики, сині глини, глинисті сланці. У цих породах знаходять відбитки найдревніших на території України організмів – табулятових та строматопорових коралів, морських лілей, плечоногих тощо. Візитна картка Дністра – це його червоні скелі. Пісковики, з яких вони й складаються, утворились  400 млн років назад, і це єдині на Україні відклади девонського періоду.

На території сучасного Поділля посеред моря височів острів сучасного українського кристалічного щита, і саме на нього 65 млн років тому впали Зеленогайський та Бовтиський метеорити, що разом із астероїдом Чіксулуб поклали край пануванню динозаврів, та мезозойській ері. Процес Альпійського горотворення, що розпочався близько 25 млн років назад, підняв над землею Карпати, море, розпавшись на безліч річок, побігло вниз, в розломи. Один з таких розломів і став руслом сучасного Дністра, а за мільйони років вода тут промила величезну мальовничу долину, залишивши на сторожі височенні древні скелі.
До речі, скельні відслонення Дністра – пам’ятки природи, схожих до яких на планеті практично й немає. Скелі поблизу села Стінка Бучацького та  Трубчин Борщівського районів містять у собі рештки рослин та тварин, яким більш ніж 500 мільйонів років, завдяки чому вони відомі у світі.

В долині Дністра клімат теж особливий, теплий, немов там ще й досі хвилюється море, за що й отримав назву «дністровські субтропіки». Є місця, де навіть у найхолодніші зими сніг не затримується довше ніж на декілька днів. Дощів улітку тут майже не буває, а зелень розцвітає на два-три тижні швидше.
Ще одна особливість Дністровських скель – травертинові скелі з природними та  рукотворними печерами. Деякі з печер колись слугували монахам скельних монастирів  за келії, там проводились відправи. А ще зачаровують дністровські водоспади. Називають їх «дівочими сльозами». Просто у річку з порослих мохом високих берегів зриваються краплинки води, і здається, що то ллються чиїсь гіркі сльози.
Величезна кількість історичних пам’яток – церков, костелів, монастирів, гротів, замків – на берегах Дністра вражає.  Найцікавіші з них – фортеця Трійці з 1692 р. у с. Окопи Борщівського району, костел та церква Успіння Пресвятої Богородиці кінця XVIIIстоліття в  Коропці на Монастирищині, дерев’яна Богоявленська церква у с. Іване-Пусте з 1692 р.

Як відомо, за піввіку люди здатні знищити те, що природа плекала тисячоліттями. От і в кінці минулого десятиліття екологи активно забили на сполох. Неконтрольована вирубка лісів, видобуток каменю та піску (часто й у самому руслі ріки), браконьєрство жодним чином не контролювалось з боку влади, незважаючи на статус регіонального ландшафтного парку. Якби Дністровських каньйон не отримав протекцію держави, то незабаром зникнув би унікальний природний світ цієї місцевості, а тут налічують більше ста видів рослин-ендеміків, 11 видів тварин, що перебувають під охороною Бернської конвенції. У 2010 році указом Президента України парку було надано статус національного. На його території можна проводити лише туристичні заходи, і жодних промислових видобутків. Сподіваємось, це врятує Дністровський каньйон для прийдешніх часів.